В моєму січні сонячний млинець
печеться в небі у хмаринах сивих.
Січневий вітер з люті аж посивів –
розтріпує хмарки на пасма зливи,
висвистує тепло з людських сердець,
натомість залишає порожнечу.
І вже любов та дружба недоречні,
злоба та злість вирують чорним смерчем.
Надії паросль сходить нанівець,
розвіяна. І з кожним днем здається,
що скоро зовсім скрижаніє серце.
Але поки воно ще вперто б’ється,
скажу вітрам січневим – хай вам грець!
Всі ваші перемоги – тимчасові.
Над степом сонце заясніє знову,
сердець торкнеться. Крижану полову
розвіє вщент травневий вітерець.