| Я
|
|---|
|
Я — жертва погасаючого світу. Я — поранений звір. Можливо, що прибув на аероліті І кинув довкола зневажливий зір. Дух мій в захопленні можливостей футурних, І в крові — безліч архаїчних атавіз. Я — в пестінні хмарок пурпурних, Я — скрізь. Я ховаю в собі всі горіння й інстинкти, Я — синтеза поетів і мрій. Я пережив усі конфлікти, І дивний на мені стрій. І коли встануть всі звірі й люди, І коли кинуться всі предки й вороги,- Я розстебну свою закривавлені груди І покажу, скільки в мене снаги! І побачать міць синтетичну й могутню, І попрохають крові на плями й сліди,- Я віддам всю свою силу за хвилю незабутню — Я — вічний, сміливий і молодий! І так скінчиться боротьба стосила, І ледве потушать мої хвилі віки. І я припаду до ніг женщини і скажу їй: — Мила, Дай мені відкусити шматочок твоєї заголеної руки! З книги “П’ЄРО МЕРТВОПЕТЛЮЄ” (1919)
Михайль Семенко (1892-1937)Биография |
|
P.S. Харьков, Северная Салтовка, улица Наталии Ужвий... Я жил рядом. И не знал, что она была женой Миха́йля Семенко́, поэта, основоположника и теоретика украинского футуризма. Семенко́. Странный поэт. Но он оказался достоин двух ордеров на арест - в Киеве и Харькове. Участник Украинской фашистской националистической террористической (!) организации, Миха́йль подписал под пытками много, даже слишком - в том числе попытку убийства С. Косиора во время Первомайской демонстрации. На следующий день после судилища ( расстрел с конфискацией всего имущества) - а может и лишь через несколько часов - Семенко́, вместе с другими писателями, был расстрелян в одной из киевских тюрем. |