| Ода до Сталiна
|
|---|
|
Эти украинцы мечутся как бездомные собаки по всему свету, но карающая рука пролетариата всюду настигнет их... З промови Сталіна Писали всі тобі і не жаліли рим, То й ми напишемо, як Рильський той Максим, І розквитаємось за давню нагороду - За "баланду" тюремну... Отже, пишем оду!.. О Йосипе! - не так, О Йосипе кривавий!! І ще не так. Ах, Боже мій,- словник!.. Гай-гай, нема епітета,- один десь був і зник, Перевела одописальників орава,- В запамороченні взяла І перевела Стерв'ятника в "орла". І от тепер не знаю,- як почати? Ах, як тебе, найбільший, звеличати? Як найгідніше розпочати оду - Цю оду - ось цю відповідь народу Того, що "мечеться, бездомний..." - і так далі, Чи в шалі, чи в запалі, а чи в сказі... Ну, словом,- історично бовкнув в істеричнім шалі. О Музо бідная моя! Ти все перенесла, Босенька мрійнице, дикунко непокірна! Марудна штука то - писати про "орла", Але всміхнися й будь до краю вірна, Як вірною була в розвагах і в бою, В чекістськім пеклі і у "соцраю"; Скажений той "орел" занадто щось реве - Він все життя нам не дає спокою: Женеться за тобою, за босенькою такою... Як дожене - напевно розірве. Та ти смієшся дзвінко, як мала. От так? - І не лякаєшся "орла"? Безжурна ти і непоправна зроду! Пройшла Сибір, пройшла "вогонь і воду", І ще збираєшся пройти... Та він це добре зна, Того й реве, аж світом йде луна, Що не спитали в нього й не спитаєм броду. Але... Тут крапка. Отже - пишем оду. О Йосипе... Усі епітети юрбою Зійшлись і товпляться, та гідного нема. Нема. У людській мові їх нема, Геть бліднуть всі слова перед тобою. Ти все перевершив, і всіх ти перегнав, І все переступив, і всіх переплював, О дум володарю!!. Як той чиряк на тілі. О Цезарю - Отреп'єв - Джугашвілі! Але - стривай. Це хто там так волає? Ага, династія "Второво Ніколая!" Династія "К р и в а в о г о". Чого він там ячить? Чого лепече, мов дитя, той Ніколай? А цить... Резон! Ура! Диктаторе, приймай: Чоло схиляє імператор Ніколай Перед тобою. Він навколюшки стає І титул свій тобі передає. Осанна, о істото злая! О перший лицарю Второво Ніколая! О генію! О самодержцю величавий! О Йосипе КРИВАВИЙ - плюс - КРИВАВИЙ! Микілка був лиш немовля перед тобою, ТИ велетень, ТИ все в крові втопив. ТИ сотворив добу, відкрив її й закрив, І зватимуть її кривавою добою, Твоєю тобто. Прогримиш на всі віки й держави, О Йосипе КРИВАВИЙ - плюс - КРИВАВИЙ, Але не думай, шо ми "злі, як пси" - Ти любиш ордени,- будь ласка, НА Й НОСИ: Я хочу придобритися, щоби не був ти лютий, І орден видаю "С К У Р А Т О В А М А Л Ю Т И". Носи його на втіху і на славу, О Йосипе КРИВАВИЙ - плюс - КРИВАВИЙ. Карпати 1944 р.
Іван Багряний (1906 - 1963)Биография |
|
P.S. Іва́н Лозов'яга - так звался тот паренёк с Харьковщины до того, как в 1925(!) году вышел из комсомола и занялся литературой. Иван Багряный - так отныне будут звать будущего номинанта на Нобелевскую премию по литературе. Поэт и прозаик, Иван был активным участником разных литературных обществ - и это когда ему едва минуло двадцать лет. Свой первых срок (с дальнейшей ссылкой на Дальний Восток) - «за контр-революционную агитацию» - он получил в 1932 году. В 1938 году Харьковское НКВД снова впомнило о нём. Хотя в это время уже применялись самые страшные методы допросов, но следствию так и не удалось выбить из поэта какие-либо признания, и, ограничившись упоминанием о его бывших «грехах», Ивана отпустили. С началом немецкого вторжения Иван Багряный ушёл в украинское подполье. Галичина, Загреб, Бавария. Это страшное время - наверное, пик расцвета его таланта. То, что он писал, уже живя в послевоенной ФРГ, мне не показалось… Иван Багряный был человеком страстным, можно сказать - бескомпромисным. Не каждый уничтожит свой роман, разочаровавшись в его главных (реальных) героях. Главное же (а также очень редкое в ту пору) то, что поэт не только выжил, но и сам стремил свой жизненный путь! Рабом он не был. |